Іван Олексійович Бунін (1870-1953 рр.) – Відомий письменник і поет, перший російський володар Нобелівської премії в галузі літератури, академік Санкт-Петербурзької Академії наук. Провів багато років життя в еміграції, став одним із найвідоміших письменників російського зарубіжжя.
Дитинство та освіта письменника
Народився Іван Бунін у небагатій дворянській сім’ї 10 (22) жовтня 1870 року. Потім відбувся переїзд у маєток Орловської губернії неподалік міста Єлець, про що не можна не згадати у біографії Буніна. Дитинство його пройшло саме тут, серед природної краси полів.
Початкову освіту Бунін здобув удома. Потім, 1881 року, молодий поет вступив до Єлецької гімназії. Проте, не закінчивши її, повернувся додому 1886 року. Подальшу освіту Іван Олексійович Бунін здобув завдяки старшому братові Юлію, який закінчив університет з відзнакою.
Літературна діяльність
Важливо, що перші вірші поета було опубліковано 1888 року. Наступного року Іван Олексійович переїхав до Орелу, ставши працювати коректором у місцевій газеті. Поезія Буніна, зібрана до збірки під назвою «Вірші», стала першою опублікованою книгою. Незабаром творчість Буніна набуває популярності. Наступні вірші Івана Буніна були опубліковані в збірниках «Під відкритим небом» (1898), «Листопад» (1901).
Значний відбиток у житті та творчості Івана Буніна залишили знайомства з найбільшими письменниками (Горьким, Товстим, Чеховим та ін.). Виходять розповіді письменника «Антонівські яблука», «Сосни». Проза Буніна була опублікована в «Повних зборах творів» (1915).
Восени 1909 року письменник стає почесним академіком Академії наук у Санкт-Петербурзі. Бунін досить різко сприйняв ідей революції, і назавжди залишив Росію. І це одна з найтрагічніших сторінок у біографії поета.
Життя в еміграції та смерть
У біографії Івана Олексійовича Буніна дуже багато переїздів, подорожей (Європа, Азія, Африка). В еміграції Бунін активно продовжує займатися літературною діяльністю, пише найкращі свої твори: «Мітіна любов» (1924 р.), «Сонячний удар» (1925 р.), а також головний у житті письменника роман – «Життя Арсеньєва» (1927–1929) рр., 1933 р.), який приносить Буніну Нобелівську премію 1933 року. 1944 року Іван Олексійович пише розповідь «Чистий понеділок».
Перед смертю письменник часто хворів, але не переставав творити. В останні кілька місяців життя Бунін був зайнятий роботою над літературним портретом А. П. Чехова, але робота так і залишилася незакінченою
Помер Іван Олексійович Бунін 8 листопада 1953 року. Його поховали на цвинтарі Сент-Женев’єв-де-Буа у Парижі.