Біографія Батюшкова
Костянтин Миколайович Батюшков (1787-1855 рр.) – Великий російський поет, прозаїк, перекладач, літературний критик. У біографії Батюшкова є місце яскравим подіям, що сприяють розкриттю його поетичного дару, а також незабутнім зустрічам із визначними людьми.
Дитинство і юність
Костянтин Миколайович Батюшков народився 18 (29) травня 1787, у Вологді. Він походив із старовинного дворянського роду, був п’ятою дитиною у великій родині.
Рано втративши матір, він невдовзі вступив на навчання до одного з петербурзьких пансіонів.
Костянтин багато займався самоосвітою. Під впливом свого дядька, М. М. Муравйова він вивчив латинь, захопився працями Горація, Тибулла.
На службі
У 1802 р. юнак з протекції дядька було визначено службу в Міністерство народної освіти. У 1804-1805 рр. обіймав посаду листівника у канцелярії М. Н. Муравйова. Під час служби його продовжувало тягнути до літератури. Він зблизився з заснували Вольне суспільство любителів словесності І. П. Пніним та Н. І. Гнедичем.
У 1807 р. Костянтин Миколайович усупереч думці свого батька став членом народного ополчення. Весною цього року брав участь у бойових діях, за мужність був нагороджений Анною ІІІ ступеня.
У 1809 р. він переїхав до Москви, де відбулася його зустріч із П. А. Вяземським, В.А. Жуковським та Н. М. Карамзіним.
На самому початку 1812 Батюшков перебрався в Петербург і вступив на службу в публічну бібліотеку. Він регулярно зустрічався та спілкувався з І. А. Криловим.
Вивчаючи коротку біографію Батюшкова, слід зазначити, що у липні 1813 р. він став ад’ютантом генерала М. М. Раєвського, героя Великої Вітчизняної війни, і дійшов до Парижа.
Літературна діяльність
Послання до віршів моїх було надруковано в журналі «Новини російської літератури».
Під час військового походу 1807 Батюшков взявся за переклад Звільненого Єрусалима Тасса.
Головною заслугою Батюшкова його глибока робота над російської поетичної промовою. Завдяки йому російське вірш налилося силою, почало звучати гармонійно і водночас пристрасно. В. Г. Бєлінський вважав, що саме праці Батюшкова та Жуковського підготували ґрунт для розкриття могутнього таланту А. С. Пушкіна.
Творчість самого Батюшкова була досить своєрідною. З юності, захоплений працями давньогрецьких мислителів, він мимоволі створював образи, не зовсім зрозумілі вітчизняному читачеві. Перші вірші поета пронизані епікуреїзмом. Вони дивним чином поєднуються міфологізм і побут звичайної російської села.
Батюшкова були написані такі прозові статті, як Вечір у Кантеміра, Про твори Муравйова і Про характер Ломоносова.
У жовтні 1817 р. відбулося його зібрання творів Досліди у віршах та прозі.
Останні роки життя
Батюшков Костянтин Миколайович страждав на важкі нервові розлади. Це захворювання передалося йому у спадок. Перший напад стався у 1815 році. Після цього його стан лише погіршувався.
У 1833 р. він був звільнений у відставку та відправлений до свого рідного міста. Там у будинку рідного племінника він прожив ще 22 роки.
Батюшков пішов із життя 7 (19) липня 1855 р. Причиною смерті був тиф. Поховали поета у Спасо-Прилуцькому монастирі, який знаходиться за 5 верст від Вологди.
Цікаві факти
Від душевної хвороби, що передалася у спадок Батюшкову, страждала також його старша сестра Олександра.
В юності Батюшков був дуже закоханий. Він просив руки А. Фурман, але та дала свою згоду на шлюб лише під впливом своєї рідні. Зрозумівши, що він їй не милий, Костянтин Миколайович сам відмовився від шлюбу.
У 1830 р. Батюшкова відвідав Пушкін. Який опинився під важким враженням від гнітючого стану поета, Пушкін написав вірш «Не дай мені Бог збожеволіти».