Біографія Асадова
Асадов Едуард Аркадійович (1923-2004) – відомий радянський поет та прозаїк. Знаменитий не лише своєю творчістю, а й величезною силою духу, завдяки якій не зламався під ударами долі. Біографія Асадова Едуарда Аркадійовича сповнена важких випробувань і, водночас, яскравих подій та зустрічей.
Дитинство і юність
7 вересня 1923 року в інтелігентній вірменській родині народився довгоочікуваний хлопчик, якого назвали Едуардом. Все дитинство маленького Едіка пройшло у невеликому туркменському містечку Мерв. Але сімейна ідилія тривала недовго: коли хлопцеві ледве виповнилося 6 років, раптово помер батько. Матері не залишалося нічого іншого, як разом із сином повернутися до рідного Свердловська.
Тут Едік пішов до школи, а у віці 8 років написав свій перший вірш. Пізніше він почав відвідувати місцевий театральний гурток, де талановитому та різнобічно розвиненому хлопчику пророкували велике майбутнє.
Пізніше Едік разом із матір’ю переїхав до столиці, де продовжив навчання. У випускному класі він ніяк не міг визначитися з вибором вишу, розриваючись між бажанням стати актором та поетом.
Проте, вибір за нього зробила сама доля. Ще не встигли потьмяніти переживання від випускного вечора, як всю країну вразила страшна новина – війна. Вчорашній випускник одразу з’явився у військкомат і добровольцем пішов на фронт.
На війні
Після проходження місячного навчання молодий Асадов потрапив до стрілецького підрозділу як навідник. Маючи мужність і рішучість, він зміг дослужитися до комбата гвардійських мінометів.
Незважаючи на жахливу реальність, Едуард продовжував писати. Він читав свої вірші солдатам, які відчайдушно потребували простих людських емоцій. Як і товариші по службі, молодий комбат мріяв про нове життя у мирний час, будував сміливі плани на майбутнє.
Однак усі мрії були зруйновані під час бою під Севастополем у 1944 році. Під час однієї з атак усі однополчани Асадова загинули, і він вирішив завантажити машину боєприпасами та спробувати прорватися через оточення. Під шквальним вогнем мінометів йому дивом вдалося здійснити задумане, але дорогою він отримав важке поранення в голову, не сумісне з життям.
Після численних важких операцій Асадов дізнався про страшний вердикт – він на все життя залишиться сліпим. Для молодої людини це була справжня трагедія. Врятували поета від глибокої депресії шанувальники його творчості: як з’ясувалося, вірші Асадова були добре відомі поза його частиною.
Творчий шлях
Після закінчення війни юнак продовжив свою літературну діяльність. Спочатку він писав свої твори “для душі”, не наважуючись віднести їх до редакції.
У короткій біографії Асадова був випадок, коли він наважився відправити кілька віршів Корнею Чуковському, якого вважав великим фахівцем у галузі поезії. Відомий письменник спочатку безжально розкритикував надіслані вірші, але наприкінці підсумував, написавши, що Асадов – справжній поет.
Після цього листа Едуард буквально розправив крила: він легко вступив до Літературного інституту в Москві, а після його закінчення в 1951 році випустив свій перший збірник “Світла дорога”.
Едуарду Аркадійовичу дуже пощастило: його творчість за життя була гідно оцінена не тільки метрами літератури, а й широкою громадськістю. Протягом усього життя Асадову мішками приходили листи з усього Радянського Союзу зі словами подяки за чуйні та проникливі вірші.
Особисте життя
Едуард Аркадійович був двічі одружений. Перший шлюб із артисткою Іриною Вікторовою був нетривалим.
Друга спроба створити сім’ю виявилася успішнішою. Галина Разумовська стала надійною опорою та підтримкою для поета, проживши з ним разом 36 років. Дітей у пари не було.
Смерть
Помер поет 21 квітня 2004 року, на 81-му році життя.