Біографія Апухтіна
Апухтін Олексій Миколайович (1840-1893) – російський поет, редактор, чиновник, правознавець. Набув популярності завдяки ліричним творам про кохання, багато з яких було покладено на музику. Не менший інтерес викликає проза автора, який продемонстрував себе тонким знавцем людських характерів. Коротка біографія Апухтіна дозволить дізнатися цікаві факти з життя і творчості знаменитого російського поета-лірика.
Дитинство та юність
Олексій Миколайович народився 15 (27) листопада 1840 року у містечку Болхов Орловської губернії у небагатій дворянській сім’ї. Дитячі роки майбутнього письменника пройшли в родовому маєтку, де він здобув чудову домашню освіту.
Першим педагогом Олексія стала його мати Марія Андріївна, яка на все життя прищепила синові любов до поезії. Вона ж навчала його азам граматики та математики. У віці 10 років Олексій знав пам’ять безліч творів А. З. Пушкіна і М. Ю. Лермонтова, сам намагався писати вірші.
Незважаючи на утруднене фінансове становище, пара Апухтіних знайшла можливість дати старшому синові гідну освіту, визначивши його в один із найкращих закладів країни — Петербурзьке училище правознавства. Олексій виправдав надії батьків, ставши найкращим учнем у класі.
В училищі Олексій Апухтін потоваришував із Петром Чайковським, з яким сидів за однією партою. Цю дружбу їм вдалося зберегти протягом усього життя.
Державна служба
Закінчивши у 1859 році Петербурзьке училище правознавства із золотою медаллю, Апухтін вступив на службу до Міністерства юстиції. Служба ніколи не цікавила молоду людину, яка на той час зрозуміла, що найважливішою справою всього її життя стане література.
У 1862 році Апухтін залишив службу в Санкт-Петербурзі і повернувся до родового маєтку в Орловській губернії. Там він вступив на службу як чиновник особливих доручень при місцевому генерал-губернаторі.
Повернутися до міста на Неві Олексій Апухтін зміг за два роки. Тут він служив чиновником Міністерства внутрішніх справ, кілька разів виїжджав за кордон за службовими потребами.
Літературна діяльність
Літературний дебют Олексія Миколайовича відбувся 1854 року. За сприяння директора училища молодий поет опублікував вірш «Епамінонд», присвячений пам’яті героя Севастополя адмірала В. А. Корнілова.
Після закінчення училища Апухтін став друкуватися в «Сучаснику». Він з легкістю ставився до своєї творчості, писав вірші з великою невимушеністю.
У 1860 році поет, взявши псевдонім Сиси Сисов, став публікувати в журналах їдкі епіграми і пародії.
Після нетривалої творчої кризи Апухтін знову почав писати. У 1868 році з-під його пера вийшло відразу кілька творів: «Ніобея», «Реквієм», «Рік у монастирі», «Старе кохання», «Моління про чашу», «Нічі божевільні».
У наступні роки поет регулярно став публікуватися в журналах “Російська думка”, “Північний вісник”, “Вісник Європи”.
У 1885 році побачила світ поема Апухтіна «Рік у монастирі», а через рік був опублікований довгоочікуваний збірник «Вірші», який мав великий успіх у публіки.
Поезія Олексія Апухтіна була далека від політики та злободенних тем. Вона була ніби пронизана тихим смутком, зневірою, їй був притаманний меланхолійний настрій. Саме тому лірика Апухтіна так легко лягла на музику таких відомих композиторів, як Чайковський, Рахманінов, Глієр, Аренський.
Наприкінці життєвого шляху Апухтін вирішив спробувати свої сили у прозі та написав «Щоденник Павлика Дольського», «Архів графині Д.», «Між життям та смертю» «Князь Таврійський».
Особисте життя
Олексій Апухтін, біографія якого стала прикладом служіння поезії, все життя прожив холостяком. Він ніколи не був одружений, не мав дітей. Причиною цього була яскраво виражена гомосексуальність поета. Теплі почуття він відчував до свого друга дитинства, Петра Чайковського, і їх зв’язку було відомо всьому Петербургу.
Останні роки Олексій Миколайович, який страждав на ожиріння, вів життя самітника. Коли до болючого ожиріння додалася водянка, поет перестав пересуватися навіть у будинку.
Помер Олексій Апухтін 17(29) серпня 1893 року у віці 53 років.