Алішер Навої (1441-1501) – тюркський поет, мислитель, суфій, державний діяч. Свої твори писав двома мовами: перською (фарсі) та тюркською. Увійшов у історію як основоположник літератури багатьох тюркомовних народів. Алішер Навої, біографія якого характеризує його як талановитого поета і мудрого візира, залишив великий слід у культурі Центральної Азії.
Ранні роки
Нізоміддін Світ Алішер народився 9 лютого 1441 року в Гераті — столиці Хорасана (територія сучасних Узбекистану та Ірану).
Походження Алішера досі викликає суперечки в істориків: за однією версією, він був нащадком уйгурських бахші (казильників), за іншою — належав до монгольського племені барласів.
Батько Алішера займав привілейоване становище у суспільстві. При дворі Тимуридов він служив чиновником і мав славу дуже освіченою людиною. Втім, всі чоловіки в роді Алішера були освіченими людьми: один дядько був поетом, другий каліграфом і музикантом, двоюрідний брат також був поетом.
Не дивно, що Алішер з ранніх років відчував великий інтерес до поезії, а у віці 15 років вже писав чудові вірші двома мовами: перською та своєю рідною мовою — староузбецькою.
У 1466–1469 роках Алішер проходив навчання у медресі Мешхеда та Самарканда, де вивчав філософію, логіку, математику та інші науки. Після закінчення освіти юнак повернувся до Герату, де на той час на хорасанський престол зійшов його найкращий друг дитинства — Хусейн Байкара.
Державна діяльність
Султан Хусейн призначив друга візиром, а в 1472 дарував йому титул еміра. Правитель Хорасана був освіченою людиною і прагнув підтримувати науку та культуру у своїй державі.
За підтримки султана Алішер на своєму посту прагнув збагатити культурне життя Герата. Його зусиллями було організовано співтовариство поетів, істориків, музикантів, художників, каліграфів. Він організував будівництво безлічі мечетей, мостів, мавзолеїв, водойм.
За Алішера стався розквіт зодчества хорасанської держави. Стали активно розвиватися місцеві ремесла: килимарство, ткацтво, ювелірне та гончарне мистецтва. За короткий проміжок часу Герат став процвітаючим культурно-ремісничим центром Сходу.
У короткій біографії Алішера Навої важливо відзначити, що він був дуже милосердною людиною і регулярно займався благодійністю: влаштовував біднякам обіди, роздавав одяг.
Творча спадщина
Алішер однаково добре володів двома мовами. Цікавий факт: під псевдонімом Навої («мелодійний») він писав тюркською мовою, а під псевдонімом Фані («тлінний») — перською.
Алішер Навої був дуже плідним автором і за все життя створив 3000 газелей – ліричних віршів, об’єднаних у поетичні збірки – дивани. Крім того, на рахунку Алішера чимало наукових та філософських праць, які надалі були перекладені багатьма мовами, у тому числі й на російську мову.
Найзнаменитішим твором Алішера Навої стала «Хамса» — зібрання, що складається з 5 поем: «Збентеження праведних», «Лейлі та Меджнун», «Фархад і Ширін», «Сім планет», «Стіна Іскандера». Усі твори написані у час і присвячені різним темам, від феодального свавілля до переживань двох закоханих.
Підсумком життя поета став диван «Скарбниця думки», що складається з 4 циклів. Кожен із них відповідав певному періоду життя: «Чудеса дитинства», «Рідкість юності», «Диковини середнього віку» та «Настанови старості». У біографії для дітей варто відзначити, що ця літературна праця стала джерелом великої кількості афоризмів, крилатих виразів і цитат.
Особисте життя
Алішер Навої був глибоко релігійною, побожною людиною. Він належав до суфійського ордена Накшбандія і добровільно прийняв аскезу – відмову від сімейного життя. Тюркський поет ніколи не мав ні дружини, ні дітей.
Помер Алішер Навої 3 січня 1501 року на самоті, послабшавши від тривалої хвороби. Перед смертю він відмовився від мирської метушні і жив пустельником.