Біографія царя Соломона
Соломон (X століття е.) — єврейський цар, третій за рахунком правитель об’єднаного Ізраїльського царства під час його найвищого розквіту. Яскравий персонаж безлічі стародавніх легенд, який незмінно виступав мудрим і справедливим судді. Цар Соломон, біографія якого повна цікавих фактів і подій, був дуже неординарною особистістю. Доповідь на тему особистого життя та правління ізраїльського царя буде особливо корисною для дітей, учнів 5 класу.
Ранні роки
Основним джерелом відомостей про роки життя Соломона є Біблія. До теперішнього часу не було виявлено незаперечних археологічних доказів існування ізраїльського царя. Однак його прийнято вважати історичною фігурою.
Соломон народився у Х столітті до зв. е. (точна дата народження і смерті невідома) в Єрусалимі в сім’ї другого царя Ізраїля, Давида, та його дружини Вірсавії. Оскільки Соломон був однією з молодших синів царя, не міг претендувати на престол.
Давид прагнув виховувати своїх синів у суворості та любові до Господа. Соломон дотримувався батьківських заповітів і ріс дуже скромним і богобоязливим юнаком. Але при всій своїй скромності юнак мав багатирську силу і голими руками міг впоратися з ведмедем чи левом.
На шляху до влади
Цар Давид, який уважно спостерігав за своїми синами, дійшов висновку, що саме Соломон мав найважливіші для правителя якості і більше за інших був гідний зайняти престол.
Коли Соломонові виповнилося 18 років, настав час зайняти царський престол Ізраїлю. За стародавньою традицією правителем міг стати первісток царя Давида. На той час два старші його сини трагічно загинули, але залишався ще третій син Адоній.
Скориставшись хворобою батька, Адоній захотів підступністю отримати ізраїльську корону. Однак Давид вчасно розкусив плани старшого сина і поквапився провести обряд коронації Соломона, наділивши його всією необхідною владою для управління ізраїльським народом.
Після смерті царя Давида Адоній спробував повернути втрачені права на престол, узявши за дружину одну з наложниць батька. Однак Соломон здогадався про наміри старшого брата і наказав убити його. Після цього випадку цар Соломон намагався більше ніколи не вдаватися до страт.
Роки правління
Згідно з переказами, на початку правління Соломона Господь вирішив випробувати його. Він прийшов до молодого царя і запропонував попросити в нього все, що душа забажає. Соломон попросив у Бога мудрості, щоб грамотно правити своїм народом. Така відповідь настільки сподобалася Господу, що він не лише наділив ізраїльського царя мудрістю, але й подарував йому всі багатства світу.
Соломон увійшов в історію як один із наймудріших правителів у всьому світі. Будь-які конфліктні ситуації він намагався вирішити мирним шляхом з допомогою свого розуму. Завдяки цій дивовижній якості Соломон набув великої популярності серед свого народу, а також далеко за межами царства Ізраїлю.
При вивченні короткої біографії царя Соломона варто відзначити, що і в зовнішній політиці він також дотримувався свого принципу і намагався не вступати у військові конфлікти для вирішення суперечок.
За роки свого правління Соломон написав кілька книг, які увійшли до складу Біблії: Пісня піснею, Притчі, Екклезіаст, а також кілька розділів книги Псалми. Крім того, єврейський цар став автором багатьох афоризмів, які дійшли і до наших днів.
Особисте життя
Будучи мудрим правителем, цар Соломон розумів, що зміцнення дружніх відносин із сусідніми державами найкраще підходять шлюби. Для забезпечення миру Ізраїлю він вирішив взяти за дружину царських дочок із сусідніх держав.
Найпершою дружиною царя Соломона стала дочка єгипетського фараона Шешонка I. Завдяки цьому союзу між євреями та єгиптянами вдалося налагодити дружні стосунки, які багато років залишалися натягнутими.
У царя Соломона було близько 700 дружин та 300 наложниць. Багато хто з них були чужинками, які схилялися іншим богам. Одна з них вмовила Соломона побудувати язичницький вівтар, що спричинило гнів Всевишнього.
Помер цар Соломон у віці 52 років, коли спостерігав за будівництвом нового вівтаря. Після смерті його тіло довго не зраджували землі, щоб виключити можливість летаргічного сну.