Біографія Софі Лорен
Софі Лорен – італійська актриса, володар премії Американської академії кіномистецтв. Ім’я видатної красуні Лорен нерідко потрапляє до списків найпривабливіших жінок світу.
Ранні роки
Актриса Софія Віллані Шиколоне народилася в Італії, в Римі, 20 вересня 1934 р. Її батько, Ріккардо Шиколоне, який називав себе інженером-конструктором, більшу частину часу проводив, бовтаючись по задвірках шоу-бізнесу в надії на роман з якоюсь молоденькою актрисою. Однією з них була мати Софі Лорен, Ромільда Віллані. Віллані, яка мала приголомшливу схожість із Гретою Гарбо, якось навіть пропонували поїздку в Америку, щоб стати дублером Гарбо, але мати відмовилася її відпускати.
Після народження Софі, мати відвезла її до свого рідного містечка Поззуолі в неаполітанській бухті, яке один із путівників описує як «найубогіше місто Італії». Незважаючи на те, що у Віллані та Ріккардо Шиколоне була ще одна дитина, офіційно у шлюбі вони не були. З цього приводу мати Лорен сказала так: “Ця свиня цілком вільно міг на мені одружитися, але він вважав за краще кинути мене і одружитися з іншою”. Не дивлячись на те, що досі Софі вважається однією з найкрасивіших жінок світу, у своїх ранніх спогадах вона описує себе як «найпотворнішої дитини, яку мені тільки доводилося бачити». Тиха, замкнута у собі Софія росла в крайній бідності. Разом з численною ріднею вони жили в будинку батьків матері, де дівчинці доводилося ділити одну кімнату на дев’ятьох. Все стало ще гірше тоді, коли і без того бідне містечко Поззуолі спустошила Друга світова війна.
Голод, що вибухнув, прийняв такі катастрофічні масштаби, що матері Софії доводилося зціджувати воду з радіатора автомобіля, і потім, по ложці, ділити її між своїми дочками. Під час чергового повітряного бомбардування Лорен впала і сильно розсікла собі щоку. Шрам від цієї рани залишиться їй на все життя.
Отримавши від однокласників прізвисько «Тростинка» за свою кволу статуру, в 14 років Софі раптом розцвіла, перетворившись зі хтивої дитини на красиву, чуттєву жінку. “Проста прогулянка вулицею перетворилася на справжнє задоволення”, – згадує про своє раптове фізичне перетворення Лорен. Цього року вона посідає друге місце на конкурсі краси, вигравши при цьому невелику суму готівки та безкоштовні шпалери для ремонту вітальні свого рідного дому.
У 1950 році, коли дівчинці вже виповнилося 15, вона з матір’ю вирушає до Риму, щоб спробувати щастя на акторській ниві. У 1951 р. Лорен отримує роль статиста у фільмі Мервіна ЛеРоя “Камо грядеши”. Водночас, Софі влаштовується на роботу моделлю у fumetti – італійські видання, схожі на збірки коміксів, у яких замість малюнків використовуються живі фотографії. І ось, після кількох епізодів і невеликої ролі у фільмі «Фаворитка», що вийшов у 1952 р. – першому, в якому вона з’явиться під псевдонімом «Лорен», у 1953 р. вона блискуче виконає головну роль у картині «Аїда».
Ще одна головна роль, у фільмі «Золото Неаполя» (1954 р.), затвердити Лорен як найперспективнішу зірку італійського кінематографа.
Визначні досягнення у кар’єрі
У 1957 р. Софі Лорен отримує роль у своїй першій голлівудській картині «Гордість і пристрасть», що знімалася в Парижі, де її партнерами зі знімального майданчика стануть Кері Грант та Френк Сінатра. І в цей же час вона опиняється в любовному трикутнику з Грантом та італійським кінопродюсером Карло Понті. І, хоча Лорен, як дівчинка, була беззавітно закохалася в Гранта, вибирає вона, зрештою, Понті – людину, яка, як жартувала преса, була вдвічі старша за неї, і вдвічі її нижче.
У тому ж 1957 вони грають весілля, але проблеми, що виникли з розірванням першого шлюбу Понті, ще цілих десять років будуть перешкоджати офіційному визнанню їхнього шлюбу в Італії. Тим не менш, союз Лорен і Понті залишається одним з тих зворушливих історій зі щасливим кінцем, які так рідко зустрічаються серед знаменитостей. Вони були одружені 50 років, до самої смерті Понті в 2007 р. За словами самої Лорен, секрет їхнього щастя був у тому, що, незважаючи на статус знаменитостей, вони ніколи не виставляли стосунки напоказ. «Шоу-бізнес – це те, що ми робимо, а не те, хто є насправді», – сказала вона.
У 1960 р. Софі Лорен виконує найвизначнішу роль у своїй кар’єрі – у фільмі про Другу світову війну в Італії під назвою «Дві жінки». У цій картині, що перегукувалася з її власним дитинством, вона з’являється в ролі матері, яка відчайдушно намагається прогодувати свою дитину в розореному війною Римі. Ця картина, яку у 1961 р. Лорен отримує «Оскар» за найкращу головну жіночу роль, приносить їй всесвітню популярність. Софі Лорен стає першою актрисою, яка отримала нагороду за фільм іноземною мовою.
Все наступне десятиліття Лорен продовжує зніматися в італійських, американських та французьких картинах, утверджуючи статус однієї з найяскравіших зірок міжнародного кінематографа свого покоління. Найпомітнішими її ролями у цей період стають ролі у фільмах «Вчора, сьогодні і заврту» (1963 р.) – «Оскар» за найкращий іноземний фільм, «Шлюб по-італійськи» (1964 р.) – «Оскар» як найкращій акторці , і «Графиня з Гонконгу» (1967 р.), у якому партнером Лорен зі знімального майданчика став Марлон Брандо.
Сім’я та інші проекти
У 70-ті роки Софі Лорен повертається в рідну Італію, де більшу частину часу знімається в італійських фільмах, що стали вкрай популярними. На той час Софі стала матір’ю двох синів – Карло Хьюберта Леоне Понті (народився 29 грудня 1968 р.) та Едоардо (народився 6 січня 1973 р.), і у 80-ті роки Софі значно скорочує свій щільний знімальний графік, щоб мати можливість приділяти більше часу вже підрослим дітям.
Крім кінематографа, Лорен з’являються бізнес-проекти. У 1981 р. вона стає першою жінкою-знаменитістю, що випустила духи під власною маркою, після чого з’являється і власна лінія тіней для повік. У 1994 році Лорен видає книгу «Жінка і краса». Вона продовжує зніматися і часто з’являється на публіці – одна з найбільших живих легенд кіноіндустрії. Найвідомішими з її останніх робіт є фільми «Висока мода» (1994 р.), «Старі буркуни» (1995 р.) та «Дев’ять» (2009 р.).
Теперішній час
До цього дня Софі Лорен зберігає юнацьку енергію та непідвладну часу точену фігурку. І зараз ще ходить вона по червоних доріжках нагородних церемоній на високих підборах і в таких коротких спідницях, що навіть ті, хто набагато молодший за неї, і то відчували б себе в них ніяково. Незважаючи на ролі в більш ніж сотні фільмів і п’ять десятиліть у центрі уваги, Лорен залишається вірним своїм скромним італійським корінням. Напевно, найвірнішим підтвердженням тому є те, що найкращими, найблискучішими її ролями завжди була роль жінок гідних, а не карколомних. Як недавно зауважив один режисер, «Софі Лорен, мабуть, єдина кінозірка, яка ніколи не забувала, звідки вона вийшла».
На сьогоднішній день Лорен живе у Швейцарії, в Женеві, і, як і раніше, бачить світ у світлі краси: «Я завжди прокидаюся рано і тут же схоплююся з ліжка – іноді неохоче, адже кожен день можна знайти нові виправдання своєї лінощі – і годину присвячую прогулянці . І щоразу, походжаючи парком, я думаю: «А раптом ось зараз, за поворотом, я зустріну щось гарне?» Я завжди мислю позитивно. Мене навряд чи можна застати у стані смутку чи меланхолії».