Біографія Оттон I
Оттон I Великий (912-973) – герцог Саксонії, король Німеччини та Італії. Увійшов в історію як засновник і перший імператор Священної Римської імперії — могутньої держави на території Європи, яка проіснувала не одну сотню років. Оттон 1, біографія якого сповнена цікавих фактів, був мудрим і рішучим правителем. Інформація про особисте життя та роки правління Оттона буде особливо корисна при вивченні історії в 6 класі.
Ранні роки
Майбутній король народився 23 листопада 912 року у Валльхаузене у вінценосному сімействі. Він був сином Генріха I Птицелова, першого німецького короля із Саксонської династії, та його другої дружини Матильди. Хлопчика назвали на честь діда, котрий дожив до народження онука.
У Середньовіччі одним із важливих способів зміцнення монаршої влади було укладання династичних шлюбів. Саме такий взаємовигідний шлюб уклав король Генріх I, одруживши 16-річного Оттона з Едіт, донькою англосаксонського короля Едуарда.
Примітно, що Оттон довгі роки залишався абсолютно безграмотним хлопцем і навчився читати лише після смерті своєї дружини. Але, маючи живий розум, він зміг швидко надолужити втрачене: опанував грамоту, міг говорити романською та слов’янською мовами.
Великою пристрастю юного Оттона було полювання – любов до цього заняття він зберіг на все життя.
Початок правління
У 936 році помер Генріх I, і королівський трон зайняв його законний спадкоємець, 24-річний Оттон. Офіційна коронація відрізнялася великою пишністю і розмахом — новий король прагнув відродити колишню велич двору Каролінгів.
Оттон усіма силами прагнув поширити владу всю Німеччину, що викликало хвилю обурення місцевої знаті. Герцоги були незадоволені безцеремонним втручанням у внутрішні справи, та його бунтівний настрій підтримали представники духовенства. Проте герцоги не змогли організувати міцну опозицію та були розбиті Оттоном поодинці. Король посилив контроль над церквою і почав на власний розсуд роздавати герцогства своїм родичам.
Початок правління Оттона припав на серію серйозних конфліктів між франкської та саксонської знаті, заколот у Баварії, повстання Еберхарда Франконського та Гізельберта Лотарінгського, конфлікти зі зведеними братами, які вирішилися лише до 941 року. В результаті цієї усобиці Оттон скасував Франконське герцогство, приєднавши його до своїх володінь.
Походи до Італії
Зміцнивши владу в Німеччині, честолюбний Оттон планував приєднати до свого королівства довколишні землі. Йому вдалося поширити вплив на королів Чехії та Арелата.
Оттон двічі намагався підкорити собі Італію. Перша спроба, зроблена в 951 році, обернулася невдачею. Спочатку Оттону вдалося прийняти титул короля лангобардів і навіть одружитися з вдовою короля лангобардів Лотаря Адельгейде. Проте він був змушений терміново покинути Італію, отримавши повідомлення про спалах заколоту в Німеччині.
Другий похід до Італії було здійснено в 961 році. Офіційним приводом стало прохання папи Іоанна XII допомогти у боротьбі з королем Беренгаром II. З легкістю здобувши перемогу, Оттон у 962 році вступив до Риму, де отримав імператорську корону. Так було започатковано формування Священної Римської імперії.
Новий імператор
Згодом Іоанн, який прагнув самостійності, спробував організувати змову проти Оттона. Однак про це стало відомо імператору, і той змістив зрадника, поставивши на його місце папу Лева VIII. Послаблення папства Оттон використав у своїх політичних іграх. Йому вдалося ще більше зміцнити свою владу над єпископатом та зміцнити становище німецької монархії на міжнародній арені. Вже за життя Оттон I був удостоєний титулу “Великий”.
При вивченні короткої біографії Оттона Великого варто відзначити, що довгий час йому не вдавалося підпорядкувати собі Південну Італію. У ті часи південні землі Апеннінського півострова належали Візантії, яка не мала наміру віддавати їх німецькому правителю.
Оттону вдалося досягти свого лише 972 року, одруживши свого сина на грецькій принцесі. Як придане візантійський імператор передавав Оттону Південну Італію, визнаючи цим Священну Римську імперію.
Помер імператор Оттон I 7 травня 973 року на 61-му році життя.