Біографія Максима Танка
Максим Танк (1912-1995 рр.) – Білоруський радянський поет, перекладач, державний діяч, лауреат Ленінської та Сталінської премій. Народний поет Української РСР. Герой соціалістичної праці. Муса Джаліль, біографія якого характеризує його як природженого бунтаря та борця за справедливість, у молодості відстоював незалежність Західної Білорусії від Польщі.
Дитинство і юність
Євген Іванович Скурко (справжнє ім’я поета) народився 4 (17) вересня 1912 року у селі Пільківщина Віленської губернії Російської імперії (нині Мінська область Білорусі).
У сім’ї було ще троє дітей: брат Федір та дві сестри, Людмила та Віра.
Сім’я була селянською, але заможною. Батько був дуже працьовитим чоловіком: розводив бджіл, шив чоботи, виконував слюсарну та столярну роботу. Крім того, він був грамотною і загалом дуже інтелігентною людиною. Свої таланти та вміння батько зміг передати дітям.
З початком Першої світової війни сімейство Скурко було змушене переїхати до Москви, і повернення на батьківщину відбулося лише у 1922 році. Євгеній навчався у кількох гімназіях: Вілейській, Радошковичській, Віленській.
Революційна діяльність
У віці 15 років Євген Скурко поповнив ряди комуністичної спілки молоді Західної Білорусі та взяв активну участь у підпільному русі. Кілька разів був заарештований польською владою. В тюрмі займався випуском підпільного журналу.
У 1936 році Євген став членом комуністичної партії Західної Білорусі і брав активну участь у комуністичній підпільній пресі.
1939 року через революційну діяльність Євгена Скурка було відраховано і з університету у Вільні.
Творчість
У 1936 році була опублікована дебютна збірка поезій «На етапах» Євгена Скурко, яка стала друкуватися під псевдонімом Максим Танк. Вся творчість поета-бунтаря була присвячена темі боротьби білоруського народу за національне визволення.
Після возз’єднання Західної Білорусії з Білоруською РСР був кореспондентом «Вілейської правди» та «Селянської газети». У 1945-1948 роках. був редактором гумористичного журналу «Вожик», а з 1948 до 1966 року працював головним редактором білоруського журналу «Полим’я».
Пізніше з’явилися поеми Танка «Журавлинний колір», «Порядок», «Калиновський». Серед найвідоміших його книг — «Глоток води», «Слід блискавки», «Щоб знали». За останню він був удостоєний СРСР Сталінської премії.
У творах, присвячених військовій тематиці, Максим Танк незмінно наголошував на героїзмі радянського народу, поетизації бійців Червоної армії. І навіть після закінчення війни білоруський письменник неодноразово порушував тему героїчного минулого країни, нагадував про те, наскільки тендітний і цінний світ.
У творчості Танка знайшлося місце і дитячим творам. Оповідання «Світлячок», «Книжка про ведмедя», «Гілочка та горобець», «Кінь і лев» полюбили маленькі читачі.
У короткій біографії Максима Танка важливо згадати, що багато займався і перекладами білоруською. Так, їм було перекладено багато творів Володимира Маяковського, Олександра Пушкіна, Максима Рильського, Павла Тичини та багатьох інших поетів та письменників. Перекладав із російської, української, литовської, латиської, болгарської, польської мов.
1969 року Максим Танк став депутатом Верховної Ради СРСР. В 1968 отримав звання Народного поета Білорусії, а в 1972 – звання академіка АН Білоруської РСР. Твори Танка були перекладені багатьма мовами.
Особисте життя
Максим Танк був щасливо одружений на Любові Андріївні Асаєвич, яка подарувала йому трьох дітей: сина Максима та дочок-близнюків Іру та Віру. Вони прожили довге подружнє життя, в якому не було місця конфліктам та сваркам.
Помер Максим Танк 7 серпня 1995 через півроку після смерті коханої дружини. Похований білоруський поет у рідній Пільківщині, поряд із могилами батьків.