Біографія Карл IV
Карл IV Люксембурзький (1316–1378 рр.) — король Німеччини, король Чехії, імператор Священної Римської імперії. Монарх, у якому чеське королівство прожило своє «золоте століття», а Прага стала політичним, економічним, культурним центром Європи. Карл IV, біографія якого повна цікавих фактів, був одним з мудрих і гуманних правителів Середньовіччя. У статті зібрані найголовніші факти з життя імператора, які будуть корисні для дітей середнього та старшого шкільного віку.
Ранні роки
Майбутній монарх народився 14 травня 1316 року в Празі у вінценосному сімействі: його батьком був король Чехії Іоанн Сліпий з Люксембурзької династії, а матір’ю — чеська принцеса Елішка Пржемислівна. Спадкоємець престолу при народженні отримав ім’я Вацлав на честь діда по материнській лінії, короля Чехії та Польщі Вацлава II.
Між подружжям ніколи не було одностайності щодо того, як слід керувати державою. В результаті палацових інтриг Елішка виявилася обмовлена і звинувачена в змові проти короля: донощики повідомили, що його дружина нібито планує захопити престол і посадити на нього старшого сина Вацлава. Підозрілий Іоанн наказав відібрати дітей та ув’язнити маленького Вацлава. У результаті хлопчик кілька років свого дитинства провів у в’язниці, що позначилося його характері.
Пізніше Іван помирився із сином і відправив його до Парижа. При дворі французького короля Карла Вацлав отримав чудове виховання та освіту. Здібний юнак в короткі терміни навчився писати і говорити п’ятьма мовами, у тому числі і латиною.
Будучи католиком, Вацлав пройшов конфірмацію – обряд церковного повноліття, під час якого вибрав ім’я Карл.
Перший досвід правління
У віці 15 років Карл за наказом батька відправився як королівський намісник до Північної Італії, де зміг отримати безцінний дипломатичний і військовий досвід. В Італії юнак також отримав можливість особисто поспілкуватись із представниками Відродження, що сприяло формуванню у нього гуманістичних ідеалів.
Іоанн Люксембурзький через свій химерний характер майже не цікавився справами Чехії, внаслідок чого королівство знаходилося на межі руйнування. У 1333 році він доручив управління Моравією і Чехією Карлу, який, незважаючи на юний вік, мав розум і достатній досвід для ведення державних справ.
Карл зміг виявити себе дбайливим і бережливим правителем, який за обмежених коштів за два роки зміг викупити із застави 16 коронних маєтків, розвинути у королівстві виноробство та рибне господарство. При вивченні короткої біографії Карла 4 стає відомо, що саме з його ім’ям пов’язаний «золотий вік» Чехії.
Сходження на престол
Після смерті Іоанна Люксембурзького в 1346 його місце на троні зайняв Карл IV. 26 липня 1346 він був проголошений «римським королем», що означало повну згоду з його кандидатурою з боку німецьких курфюрстів (князів) – тільки вони мали право обирати главу Священної Римської імперії, до складу якої на той момент входило більшість територій Центральної Європи, а також північні області Італії.
Суперником Карла був Людвіг із Баварської династії, якого підтримувала частина курфюрстів. Однак після смерті Людвіга від серцевого нападу шлях до престолу виявився вільним, і 25 липня 1349 Карл IV повторно коронувався в Ахені.
Підсумки правління
Політика Карла IV відрізнялася миролюбністю та упором на розвиток та зміцнення економіки. Новий правитель уникав вплутуватися у війни, і лише двічі йому довелося здійснити походи до Італії.
У 1356 Карл IV затвердив «Золоту буллу» – законодавчий акт Священної Римської імперії, який проіснував аж до завершення її існування в 1806 році. Згідно з цим документом курфюрсти отримали майже суверенні права у своїх князівствах, а регламент обрання на престол усунув втручання папи. Конфлікт із папою Карл IV дипломатично залагодив даруванням десятини та виданням закону для захисту пільг духовенства. Своєю назвою «Золота булла» зобов’язана золотого імператорського друку, яким і було завірено.
Карл IV особливу увагу приділяв розвитку коханої Чехії. Так, він дарував багато пільг дворянству, всіляко заохочував землеробство та гірничозаводство, збудував у Празі «нове місто» — Нове Місце, а також знаменитий Карлів міст, заснував архієпископію та перший в імперії університет. Карл розвивав всі види мистецтва та ремесел, зміг залучити до Праги велику кількість ремісників та художників.
Однак завдяки процвітанню Чехії успішно розвивалися й інші міста та країни. Король заохочував торгівлю, надаючи податкові пільги ремісникам та купцям, що сприяло розквіту економіки.
Особисте життя
Незважаючи на те, що Карл IV ніколи не був ловеласом, він був одружений чотири рази. Перше дві дружини, принцеса Бланка та Ганна Пфальцська, померло в молодості від хвороб. Третя дружина, Ганна Свидницька, померла під час пологів. І лише у четвертому шлюбі король Карл зміг прожити щасливе сімейне життя завдовжки 15 років.
Загалом у Карла IV було 13 дітей, але багато з них померло в дитинстві. Перед смертю Карл залишив Чехію, Сілезію та римську корону старшому синові Венцелю, Бранденбург – Сигізмунду, Лужицькі землі – Йоганну, третьому зі своїх синів.
Помер імператор, який страждав від подагри, 29 листопада 1378 року у Празі.