Біографія Давидова Дениса
Давидов Денис Васильович (1784–1839) — російський поет, мемуарист, генерал-лейтенант. Під час Вітчизняної війни 1812 року очолив партизанський рух, і увійшов в історію як відважний командир загону летючих гусар. Один із найяскравіших представників «гусарської поезії». Денис Давидов, біографія якого буде корисна для дітей при вивченні літератури в 4 класі, залишив великий слід у російській культурі.
Дитинство і юність
Денис Васильович народився 16 (27) липня 1784 в Москві в дворянському сімействі з багатою історією. Його батько Василь Денисович був полковим бригадиром і служив під командуванням А. В. Суворова.
Служба батька, що оточувала спартанська обстановка в сім’ї, наклали відбиток на особистість хлопчика, який з ранніх років був привчений до залізної дисципліни, порядку та праці.
Денис був чудово розвинений фізично: він вільно почував себе на селі, знав військову справу. Проте підліток сильно комплексував через свій маленький зріст і «жіночий» кирпатий носик.
До цікавих фактів із життя Дениса Давидова варто віднести його знайомство з легендарним полководцем Суворовим. Оглянувши хлопчика, Олександр Васильович сказав, що той неодмінно буде лихим військовим. Надалі так і сталося, а сам Денис запам’ятав цю зустріч на все життя.
Військова кар’єра
У віці 17 років Денис Давидов був зарахований на службу в Кавалергардський полк, що у Петербурзі. Однак на шляху до військової кар’єри стало злощасне маленьке зростання, і Денису довелося неабияк постаратися, щоб його погодилися прийняти в полк.
В 1803 Давидов був проведений в поручики. У цей же період він став писати байки та вірші, в яких у найнепривабливішому світлі виставляв перших осіб держави. Подібна творчість не залишилася непоміченою, і Давидова перевели з гвардії до Білоруського гусарського полку зі зниженням у чині. Це було дуже суворе покарання для кавалергарда, проте Денису несподівано сподобалося бути гусаром.
Давидов показав себе відважним бійцем і за виявлену в битвах хоробрість неодноразово нагороджувався. Напередодні Великої Вітчизняної війни 1812 року його було здійснено підполковниками і призначено командиром 1-го батальйону Охтирського гусарського полку.
У битвах з наполеонівською армією Давидов показав себе безстрашним воїном та чудовим тактиком. Про його «ескадроні гусар летючих» у народі ходили легенди, а сам Давидов став прототипом одного з героїв у романі Льва Толстого «Війна та мир» – Василя Денісова.
Будучи героєм війни, Денис Васильович не зміг знайти себе на військовій службі у мирний час. Весною 1820 року його було звільнено від своїх військових обов’язків і відправлено в резерв.
Літературна діяльність
Вигадування було справжньою віддушиною для Давидова, найважливішою і улюбленою його справою. Основною темою його творчості стала так звана гусарська лірика.
У своїх творах Денис Васильович напрочуд гармонійно поєднував живі розмовні інтонації, грубий військовий жаргон з емоційним, тонким поетичним складом.
Давидов зміг створити образ воїна — веселого, енергійного, відважного, сповненого почуття обов’язку, якому не чужі людські пристрасті. Але разом з тим він перебуває у владі благородних почуттів, а основним почуттям є його сильна любов до батьківщини.
Давидов писав регулярно, та заодно не прагнув публікувати свої твори. Крім віршів, успіх йому принесли також романси та публіцистичні праці.
При вивченні короткої біографії Давидова Дениса Васильовича стоить відзначити, що він був членом «Арзамаса» та «Розмова аматорів російського слова» — закритих дружніх спільнот, створених у середині 1810-х років. Давидов був дружний з Олександром Пушкіним, Євгеном Баратинським та іншими видатними людьми свого часу.
Особисте життя
Денис Давидов, великий любитель галасливих застіль та азартних ігор, став зразковим сім’янином після весілля із Софією Миколаївною Чиріковою. У цьому шлюбі, який виявився на диво вдалим, народилося 9 дітей: 5 хлопчиків та 4 дівчинки.
Денис Васильович Давидов помер 22 квітня (4 травня) 1839 року у віці 54 років. Причиною смерті став апоплексичний удар.