Біографія Генріх II Плантагенет
Генріх II Плантагенет (1133-1189) – герцог Нормандії, герцог Аквітанії, що став першим королем Англії з династії Плантагенетів. Увійшов в історію як один з наймогутніших монархів XII століття, у володінні яких були великі території від Піренеїв до Шотландії. Біографія Генріха 2 Плантагенета дозволить дізнатися основні події з життя: що зробив король для зміцнення держави, якими були прийняті реформи, подробиці особистого життя.
Ранні роки
Майбутній англійський король народився 5 березня 1133 року в місті Ле-Ман на північному заході Франції. Він був одним із трьох синів Жоффруа V Плантагенета, графа Анжу, Мена та Тура, та Матильди Англійської, дочки англійського короля Генріха I.
Будучи старшим сином Жоффруа V Генріх успадковував графства Анжу, Мен та Турень. За матір’ю, онукою Вільгельма Завойовника, він міг претендувати на престол Нормандії та Англії.
Після смерті в 1135 короля Англії Генріха I, рідного діда Генріха II, за англійський престол почалася боротьба між Матильдою і її кузеном Стефаном де Блуа. У цьому протистоянні взяли участь багато впливових будинків Франції та Англії, і лише в 1154 Генріху II вдалося здобути перемогу і стати королем Англії. Він закріпив свої позиції вигідним шлюбом з герцогінею Алієнорою Аквітанською, тим самим розширивши свої французькі володіння і ставши найбільшим феодальним сеньйором Франції.
Внутрішня політика
При вивченні короткої біографії Генріха II Плантагенета Варто відзначити, що вся його внутрішня політика зводилася до зміцнення власної влади та централізації королівства. Завдяки жорсткій манері правління нового короля країни було припинено династичні війни.
Зійшовши престол, Генріх II насамперед скоротив повноваження світських і церковних англійських феодалів, сформував нову королівську армію.
За роки правління Генріха II було проведено дві важливі реформи: судову та військову. Судова реформа у тому, що відтепер королівський суд перетворювався на вищу судову інстанцію. Крім того, було запроваджено суд присяжних.
Військова реформа передбачала заміну поголовної служби в армії васалів податком на найм лицарів. Було відновлено народне ополчення.
Генріх II зробив спроби підпорядкувати собі і Англіканську церкву, взяти під контроль призначення абатів та єпископів. Однак у цьому напрямі король зазнав поразки: проти нього відкрито виступив канцлер Англії та архієпископ Кентерберійський Томас Бекет, який у 1170 році поплатився за свою сміливість життям. Генріх II лише тоді покаявся у злочині, коли папа Римський погрожував йому відлучити Англію від Церкви.
Зовнішня політика
Генріх II усіляко намагався розширити власні володіння. Йому вдалося повернути фортецю Вексен, захопити графство Тулузу та графство Каор, купити графство Марш.
Після смерті брата англійський король отримав у спадок південну Бретань, а в 1166 підпорядкував собі і північну Бретань. Двічі організовував військові експедиції до Уельсу.
Отримавши в 1158 дозвіл від Папи Римський дозвіл на завоювання Ірландії, Генріх II здійснив свій план із захоплення нових територій через 13 років. Спритно скориставшись чварами між ірландськими королями, Генріх в 1171 захопив частину ірландського узбережжя і проголосив себе верховним королем острова.
Завойовницька політика Генріха II Плантагенета сприяла зміцненню Англії, зробивши її однією з провідних європейських держав.
Помер англійський король 6 липня 1189 у віці 56 років.