Біографія Гамзатова
Расул Гамзатович Гамзатов (1923-2003) – радянський поет, публіцист, перекладач, політичний діяч, який прославив своєю творчістю рідний Дагестан на весь Радянський Союз. Пісні на його вірші були виконані найпопулярнішими радянськими артистами естради. Біографія Гамзатова Расула Гамзатовича складалася дуже вдало, і його сміливо можна назвати “баловнею долі”.
Дитинство і юність
Батьківщиною майбутнього поета став невеликий аул Хунзахського району Дагестану, де народився 8 вересня 1923 року. Хлопчик із ранніх років дуже любив читати, з великим задоволенням слухав казки та історії, які розповідав йому батько.
Свій перший вірш Расул написав у дитинстві, вражений вперше побаченим ним літаком. Свої твори він писав рідною аварською мовою, і вже у шкільні роки активно публікував їх у місцевих газетах.
Після закінчення школи вступив до Аварського педучилища, яке успішно закінчив у 1939 році. Отримавши диплом на руки, молодий Гамзатов розпочав педагогічну діяльність у сільській школі.
Творчий шлях
Дебютна збірка віршів Гамзатова побачила світ у 1943 році. Багато хто з них зачіпали хвору для всіх військову тематику. З війни повернулися старші брати поета, і це втрата знайшла свій відбиток у творчості.
Попрацювавши кілька років у школі, Расул Гамзатович зрозумів, що потребує додаткової освіти, і в 1945 році вирушив до Москви вступати в Літературний інститут.
На той час у короткій біографії Гамазтова вже значилося кілька опублікованих збірників, і навіть членство у Спілці письменників СРСР, та її зарахували до інституту, попри погане знання російської.
Відкривши собі дивовижний світ російської поезії, юнак з головою занурився у вивчення творів класиків, які дуже впливали на його подальшу творчість. У 1947 році його вірші вперше були видані російською мовою, проте поет продовжував писати виключно аварською, а перекладом його творів займалися інші автори.
Гамзатовим було випущено чимало збірників віршів, і кожен з них удостоювався будь-якої державної премії. Багато його віршів були покладені на музику, з поетом співпрацювали найвідоміші радянські композитори, а пісні виконували Йосип Кобзон, Муслім Магомаєв, Ганна Герман та багато інших артистів естради.
Громадська діяльність
Здобувши вищу освіту, Расул Гамзатович не захотів залишитися в столиці, і повернувся до Дагестану, де був обраний головою Спілки письменників автономної республіки. На цій посаді він працював 53 роки, аж до останніх своїх днів. Він знаходив час для перекладів рідною мовою творів Лермонтова, Пушкіна, Блоку, Єсеніна, цим зробивши великий внесок у розвиток освіти свого народу.
Крім того, Гамзатов був обраний спочатку депутатом Дагестанської АРСР, а після – і депутатом всесоюзного масштабу.
Життя Расула Гамзатовича було надзвичайно насиченим і цікавим. Він багато подорожував Союзом, зустрічаючись із шанувальниками своєї творчості. Його літературна діяльність завжди тепло сприймалася на державному рівні, підтвердженням чого стали численні нагороди та премії.
Особисте життя
Першою та єдиною дружиною Расула Гамзатовича стала його односельчанка Патімат, з якою він прожив довге та щасливе життя. Вона подарувала чоловікові трьох дочок, дві з яких також присвятили себе мистецтву.
Смерть
Здоров’я дагестанського поета сильно погіршилося після смерті коханої дружини, з якою він прожив понад півстоліття. Становище погіршувала і хвороба Паркінсона, яка вкрай тяжко піддавалася лікуванню. Датою смерті Гамзатова стало 3 листопада 2003 року.