Біографія Барклай де Толлі
Барклай-де-Толлі Михайло Богданович (1761–1818 рр.) — російський полководець шотландсько-німецького походження, який очолив російську армію на початковому етапі Вітчизняної війни 1812 р. Барклай-де-Толлі Росії як один видатних воєначальників свого часу. У нашій статті зібрані найцікавіші факти для дітей про цю історичну особистість.
Дитинство і юність
Точний час та місце народження відомого воєначальника невідомо. Згідно з офіційною версією, Міхаель Андреас Барклай де Толлі (справжнє ім’я) народився 16 (27) грудня 1761 року в маєтку Памушіс у Ліфляндському краї. Його батьками були нащадок стародавнього шотландського роду Вейнгольд Готтарда Барклая де Толлі та дворянка Маргаріте-Елізабет фон Сміттен, німкеня за походженням.
Під час хрещення Міхаель Андреас отримав ім’я Михайло. По-батькові Богданович прив’язане до імені батька: по-німецьки Готтард означає «Богом даний», так і з’явилося звичне російському юшку по батькові Богданович.
Коли хлопчику виповнилося 4 роки, батько відвіз його до Санкт-Петербурга на виховання до родича, полковника Новотроїцького кірасирського полку. У сім’ї дядька маленький Мишко отримав дуже пристойну на той час освіту: він досконало володів трьома мовами (російською, французькою та німецькою), вивчав військову історію, фортифікацію та арифметику. Йому щепилося почуття обов’язку, любов до батьківщини, працьовитість, християнські цінності.
Військова служба
Військову службу Михайло Богданович у віці 15 років у Псковському кабернерному полку. Незважаючи на всі свої переваги, він повільно просувався кар’єрними сходами.
Свій перший орден і підвищення до посади секунд-майора Барклай де Толлі отримав при облозі Очакова в 1788 році. Через 11 років після участі у польській війні він отримав звання генерал-майора та чергову нагороду. Крім того, він відзначився у російсько-шведській війні, після якої звернув на себе увагу найвищого керівництва.
В 1810 Барклай-де-Толлі був призначений на посаду військового міністра. Не витрачаючи часу задарма, він приступив до підготовки російської армії до майбутньої війни з Францією. Під його керівництвом було проведено модернізацію армії, завдяки чому російські війська стали дисциплінованішими і організованими формуваннями.
Вітчизняна війна 1812 року
При вивченні короткої біографії Барклай-де-Толлі варто відзначити, що найголовнішим для нього подією стала війна з Францією. У березні 1812 року його було призначено командиром Першої Західної армії. У битвах із наполеонівською армією Михайло Богданович застосовував тактику «випаленої землі», безжально знищуючи при відступі всі життєво важливі для ворога запаси. Подібна стратегія викликала невдоволення у дворянства та колег воєначальника.
Важливою для Барклай-де-Толлі стала Бородинська битва 26 серпня 1812 року, під час якої він виявив себе мужнім і відважним командиром. Михайло Богданович першим виступив за те, щоб залишити Москву, що відіграло вирішальну роль у перемозі над французами.
Після розгрому ворожої армії Барклай де Толлі зміг відновити колишній авторитет. Він був нагороджений орденами Святого Андрія Первозданного та Святого Володимира, після завершення французької кампанії отримав князівський титул.
Особисте життя
Михайло Богданович був одружений один раз і все життя був відданий своїй обраниці. Його дружиною стала кузина, дочка естляндського дворянина Олена Іванівна Сміттен. У шлюбі у них народилося кілька дітей, але вижити зміг лише один син Ернст Магнус Август.
Військова кар’єра залишала Михайлу Богдановичу мало часу для особистого життя. Все його життя було пов’язане з битвами та удосконаленням російської армії.
В останні роки свого життя Барклай де Толлі супроводжував Олександра I в експедиційних поїздках. Проте через погане здоров’я був змушений перервати поїздку та вирушити на лікування за кордон. Помер Михайло Богданович дорогою до Німеччини 26 травня 1818 року. Відспівування видатного воєначальника пройшло з великими почестями, після якого забальзамований прах був відправлений до родового маєтку Бекгоф (Ліфляндія).